 Жила на світі дівчинка Маринка.Не цінувала вона час, не берегла хвилинки. Весь день у неї марно пролітав, Як їй допомогти ніхто не знав.
Маринка не хотіла йти до школи. Читать книжки бажання не було ніколи. Вона і мамі не допомагала. І тільки те і знала, що бігала й скакала.
Одного разу дівчинка заснула, І лиш тоді вона збагнула, Коли наснився дивний сон, Дрімота заглянула до вікон.
Завітали до Маринки У гості дві заплакані хвилинки. Почали дівчинку просити і благати Час берегти і їх не ображати.
Та героїня наша ніяк не розуміла, Як же вона образить їх зуміла? Коли ніколи тих хвилин не ображала, Бо їх не знала і не помічала.
Хвилинки швидко довели Маринці, Що кожній, навіть крихітній, хвилинці, Потрібно, щоб їх поважали і цінили, Робили гарні справи і добро творили.
За себе соромно Маринці стало. Хвилинкам дівчинка пообіцяла, Що буде їх завжди цінити й берегти І зможе лінь свою перемогти.
Прокинулась дитина вранці вчасно. У школі на заняттях відповідала класно. Приготувала вдома вона смачний обід, І більше з нею не було в матусі бід.
Отак вдалося крихітній хвилинці Допомогти маленькій дівчинці Маринці.
| 
