Чому плаче річка?

Пропоную, дітки, вам

Казочку про добру річку.

В ній порад багато дам,

Як берегти і цінувать водичку.

Жила на світі одна велика річка,

Її голубили повітря й тепла нічка.

Здіймав в ній хвилі легкий вітерець,

І викликала радість річка в безлічі сердець.

Вона купала діток водами своїми,

І пестила їх личка краплями ясними.

Всіх напувала: рослинок і тварин,

Хто пив ту воду – знов ставав красивим й молодим.

Раділа річка, дарувала щастя,

Та раптом - помарніла вмить.

Відчула – наближається нещастя,

І дуже важко стало річці жить.

Що, Річечко, з тобою, - звірі запитали.

Але вони тоді ще і не знали,

Людина почала ту річечку бруднить.

А як же потім воду будуть з неї пить?

І річка та велика залилась сльозами,

Від сліз, що витікали, менша вона стала.

Всихала річка і всихала,

Аж поки крапелькою крихітною стала.

Тоді зібрались звірі разом,

І до людей звернулися вони:

- Спасіть ви річку всім своїм загалом,

Очистіть воду, поспішайте до зими.

Тут люди всі нарешті схаменулись.

Що робим ми? Чи ми всі тут забули,

Як річка нам давала всім життя.

Якщо ми знищем краплю, не буде вороття!

Вони ту краплю напоїли,

Життя у неї знов вселили.

І річка  миттю ожила,

В край рідний радість знову принесла.